5 звичок, що контролюють нас, а не ми їх

Людське тіло і його можливості не вивчені до кінця. Кожен день вчені просуваються у цьому напрямку і отримують нові дані про невідомі реакції нашого організму. Чи знаєте ви, які звички тіла ми не можемо контролювати. А хотілось би.

Забули, навіщо прийшли

Психологи з Університету Нотр-Дам відкрили «ефект дверного отвору». Виявилося, що коли людина проходить через нього, він швидше забуває інформацію. «Наше мислення сприймає дверний проріз як якийсь рубіж, що розділяє подієвий ряд на” до “і” після “. Те, що відбувалося до моменту проходу через двері, видаляється з короткочасної пам’яті і поміщається “на архівні полиці” свідомості », – каже професор Гебріел Радванська, що керував дослідженням. Таким чином, мозок сприймає прохід через двері як сигнал до скидання «застарілих даних». Стара інформація видаляється, щоб звільнити місце для нової. Також до забування призводять раптовий стукіт у двері, завершення складного завдання або якась сильно відволікаюча дія.

Ми червоніємо

Фізіологічна реакція, яка виникає при стресі (підвищена увага з боку оточуючих, хвилювання перед виступом, раптовий комплімент і т. д.). Організм хоче захиститися і переходить у стан «бойової готовності»: викидається адреналін, напружуються м’язи, частішає серцебиття, з’являється жар. Почервоніння відбувається у той момент, коли капіляри розширюються, щоб вивести зайве тепло назовні. Так організм знижує температуру тіла.

Вдихати через одну ніздрю

Людина дихає найчастіше тільки через одну ніздрю – це відбувається внаслідок зміни носових циклів кожні 4 години. Дослідження показали, що вдихання через ліву ніздрю активізує праву півкулю, а через праву – ліве. Тому змінюючи спосіб дихання, можна активізувати творчу або логічну сторону своєї особистості.

Бачити напівпрозорі штучки перед очима

Це червоні кров’яні тільця, білкові грудочки та інші шматочки тканин всередині очей, а бачимо ми їх тому, що вони відкидають тінь на сітківку ока. Ми бачимо їх періодично, але найчастіше спонтанно.

Ми віримо у плацебо

Плацебо використовували вже XVIII-XIX століттях. Наприклад, лікар Матвій Мудров давав простий, золотий і срібний порошки, які полегшували біль пацієнтів. Після смерті доктора з’ясувалося, що головним компонентом цих порошків була перемелена крейда. Плацебо не виліковує хворобу, але призводить до деякого суб’єктивного поліпшення стану. Цікаво, що плацебо-ефект виявляється сильнішим при ін’єкційному введенні.