.png)
Днями українська діаспора Чикаго приймала один з найяскравіших та найвеселіших гумористичних колективів сучасності під назвою “ВАР’ЯТИ”. Це був вже не перший візит хлопців на американську землю, та не перший концерт, який знову зібрав повний зал. Проте, як хлопці і обіцяли, представлена програма повністю оновилася, у порівнянні з тією, що вже бачили небайдужі представники української діаспори в Америці на початку цього року. Безліч нових жартів та приколів, майже безупинний сміх у глядацькій залі та гучні оплески після кожного номеру – саме так виглядала атмосфера минулого недільного вечора.
Не зважаючи на непросту адаптацію через різницю у часі між Україною та Америкою, втому від попередніх концертів та переїздів головний “вар’ят” Сергій Притула всеж таки погодився приділити мені трішки часу та розповісти про свій творчий шлях від простого хлопчини – ведучого тернопіської радіостанції до засновника одного з найкращих, на сьогоднішній день, гумористичних шоу України. Сергію, по-перше, вітаю на Чикагській землі, а, по-друге, давайте нагадаємо нашим читачам, ким був Сергій Притула 10 років тому... Ооо.. Це точно був хлопчина, який після 10 років титанічної праці на радіо та телебаченні в один день прокинувся знаменитим. На дворі був 2008-ий – рік, коли Comedy Club Україна досягнув свого піку популярності, а я почав вести на Новому Каналі програму “Чи розумніший ти за п’ятикласника?”. Далі, разом з Олександром Педаном та Олею Фреймут, ми з успіхом запалювали ранкові ефіри програми “Підйом”, та я почав приймати участь у яскравому скетч-шоу “Файна Юкрайна”, рекорд популярності випусків якого досі ніхто не побив. Якщо казати про Сергія Притулу на сьогоднішній день, то хто це? Людина на своєму місці: ведучій, волонтер, батько, успішний шоу-мен та засновник одного з найпопулярніших в Україні гумористичних колективів під назвою “Вар’яти”.
За всі ці роки чим для тебе стала сцена? Сцена для мене - це, однозначно, тільки життя – життя, за яке я ще й отримую гроші (посміхається). Мені дійсно дуже пощастило, адже в мене немає роботи, в мене є лише життя в телеекрані, життя на сцені та, дякувати Богу, по атмосфері воно ще й не дуже відрізняється від іншої сторони моєї повсякденності. Всі вже давно звикли бачити вас з телеекранів майже завжди веселим. А чи бувають у вашому звичайному повсякденному житті моменти, коли доводиться сміятися до сліз? Регулярно (посміхається). По-перше, у мене дуже сильний гумористичний колектив “Вар’яти”, які завжди вміють мене розсмішити, а, по-друге, поза концертною діяльністю, у моєму оточенні завжди є люди, які мають відмінне почуття гумору, та з якими смієшся не тільки до сліз... (сміється) А що може заставити вас заплакати? Ви знаєте, я досить чутливий чоловік, тому заплакати мене можуть заставити, обійми доньки після того, як я повертаюся з двотижневих гастролей або звичайні ролики в YouTube про добро в нашому жорстокому світі. Під час свого виступу в Чикаго ви сказали, що частину зароблених коштів обов’язково відрахуєте на добрі справи, пов’язані з війною, якими займаєтесь вже не перший рік. А, якщо, загалом, взяти гроші, як спосіб існування людини, то чи легко з ними прощаєтесь? Якщо ви мене запитаєте скільки я заробляю в місяць, то, чесно, навіть, не знаю (посміхається). Просто я або не встигаю витрачати те, що заробляю, або витрачаю більше, ніж заробляю. В мене реально якась така дурна історія з фінансами. Тому, добре, що я маю мудру жінку, яка частково курує це питання. А, взагалі то, все дуже просто: кожен місяць я маю заробити стільки грошей, щоб мати змогу видати зарплату колективу, щоб продовжував утримуватися реабілітаційний центр в Тернополі, щоб виділити частину на АТО, дати фінансову допомогу своїй колишній дружині та дати трішки грошей своїй мамі. Все, що лишається поверх того, можу частково витратити на себе. Взагалі то, я зовсім не вибагливий, тому, з впевненістю можу сказати, що найбільша кількість грошей, які я витрачаю на себе, - це їжа і пальне. А от побачити мене в якомусь дорогому магазині Києва, де я вибираю собі якісь лахи, - утопія. По нічних клубах, доречі, я теж не ходжу на світські заходи не вибираюся. Краще у вільний час виїхати десь за Київ, тому подорожі – це є ще однією моєю статтею витрат. А от не витратив жодної копійки я б на наркотики. На концерті ви пожартували, що українська публіка в Чикаго дуже особлива і відрізняється від інших міст і штатів. А чи плануєте ви повернутися сюди з новою концертною програмою втретє?
Так, обов’язково! Я казав це зі сцени та кажу вам ще раз: коли нас вперше запросили з концертами в тур по Америці, все пройшло чудово - повні зали та задоволені глядачі, другий раз в організаторів була невеличка доля сумніву на рахунок того, чи вийде в нашої команди знову повторити успіх попереднього туру. Але, як бачимо, ситуація не погіршилась, знову повні зали та задоволені глядачі. То що це означає? Правильно! Ми готові повернутися і втретє, але вже наступного року. Не переживайте, програма буде нова, жарти також, тому обов’язково чекатимемо на всіх вас знову, як і вперше!
Commentaires