Традиції святкування Різдва в Україні

Різдво є одним з головних християнських свят, яке вирізняють унікальні звичаї і традиції, а також власні символи. Значення цього свята настільки велике, що навіть хід нової історії і літочислення ведеться від Різдва Христового.

Історія

Історики стверджують, що християни запозичили Різдво з язичницьких культів. Нам відомо, що послідовники стародавніх релігій відзначали народження богів. Ці свята припадали на дні зимового сонцестояння – кінець грудня або початок січня. Християнська церква поступово витіснила давні свята. Втім, церковна традиція зберегла чимало того, що було притаманне саме язичництву.

Так, у християн залишився стародавній звичай поминання предків, хоча і з дещо переосмисленою символікою. Водночас обрядовість зазнала змін – від магічних ритуалів люди перейшли до молитов, у яких зазвичай просили про добрий урожай наступного року.

Святий вечір

В Україні традиції святкування Різдва Христового передавалися від покоління до покоління. Наші прадіди чекали цього свята весь рік і ретельно до нього готувалися. Різдву передує сорокаденний піст, який починається 28 листопада і закінчується 7 січня. Цей піст традиційно називають Пилипівкою, оскільки останній день перед постом припадає на день пам’яті святого апостола Пилипа.

6 січня з появою першої зірки українці сідають за щедрий, але пісний стіл. Святий вечір прийнято проводити у колі всієї родини. Святкова вечеря традиційно складається із 12 страв, які символізують 12 апостолів. Головною різдвяною стравою є кутя – пшенична або ячмінна каша з родзинками, маком, медом і горіхами. Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку і благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині. Після куті вже можна переходити до інших страв – риби, грибів, борщу, вареників, тушкованої капусти, картоплі, узвару тощо. У різних регіонах України набір страв є різним та все ж зберігається їхня кількість.

Окремо варто зупинитися на оформленні столу. У старовину стіл вистилали соломою, а долівки дому сіном – це було символом ясел, на які поклали новонародженого Ісуса. Традиційно на стіл також насипають трохи зерна і покривають скатертиною, під яку по кутках столу кладуть зубчики часнику – він оберігає родину від хвороб і злих сил. У Святвечір до хати приносять дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп. Він символізує урожай, добробут, дух предків і є оберегом роду. Традиція ставити на Святу вечерю дідух також тягнеться з часів язичництва. Під час святкової вечері за столом не можна сперечатися, лаятися і лихословити.

Різдво

Вранці 7 січня українці вітаються фразою “Христос народився!”, а у відповідь чують “Славімо його!”. У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів. У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже по-справжньому святковий стіл.

Колядування

Раніше колядки були язичницькими піснями, які Християнська церква забороняла. Але згодом колядування стало важливою традицією Різдва. Колядники починають ходити по будинках із Святого вечора. Часто вони носять із собою на палиці велику зірку – вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа.

Перед тим, як зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують солодощами та грошима. Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.

Вертеп

Характерним різдвяним звичаєм в Україні залишається вертеп. Це може бути як пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений в коробі, так і живий вертеп з акторами. Сюжети різдвяних вертепів зазвичай однакові: цар Ірод дізнається від волхвів про народження Ісуса, який є претендентом на його престол.

Щоб позбутися суперника, Ірод наказує воїну побити всіх вифлеємських дітей віком від 2 років і молодше. Воїн виконує наказ, але стара жінка Рахіль не дає свою дитину на побиття. Тоді розлючений Ірод наказує вбити її дитину. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його в пекло.

Ворожіння

Ще однією традицією святкування Різдва в Україні є ворожіння. Вважалося, що ворожіння на Різдво найправдивіші, оскільки саме у цей час кордони між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього.

До ворожіння вдавалися переважно незаміжні дівчата. Так, вони мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски: звідки одізветься пес, туди піде заміж. Потім дівчата підходили до вікон сусідів: якщо чули слово “сядь” – не пощастить вийти заміж, а коли “йди” – в цьому році прийдуть свати.

Хлопці, які не хотіли, щоб до їхніх коханих засилали сватів інші парубки, йшли увечері до млина, брали три скіпки зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортали їх у ганчірку і таємно втикали в одвірок наречених, приказуючи: “Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім’я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх”.

Але майбутнє цікавило і старших людей – їх переважно турбувало, як довго залишилося жити. Вони ставали між лампадкою і свічкою і дивилися, чи буде подвійна тінь: якщо тільки одна, то це на швидку смерть.