Звідки прийшла традиція цокатися келихами?

Промовляючи тост, у нас, та й у всьому світі заведено цокатися келихами. Цей жест став своєрідним застільним ритуалом, відпрацьованим до автоматизму. Але яка історія походження такого звичаю? Спробуємо розібратися.

Виявляється, «цокання» сягає своїм корінням в далеке минуле, коли люди вірили в злих духів, демонів і нечисту силу. Тоді вважали, що періодично потрібно відлякувати демонів та іншу нечисть, б'ючи в бубон або в що-небудь, що видає гучні звуки. Кубки, з яких пили вино, в той час були металеві, тому добре «звучали» при ударі і могли відігнати демонів, які обов'язково були присутні на бенкеті, і могли влетіти у відкритий рот тому хто випиває. Не випадково, в минулі століття люди ще й хрестилися перед тим, як випити. Це також робилося для відлякування нечистої сили.

За часів короля Артура і лицарів круглого столу було заведено цокатися всім разом, що символізувало загальну дружбу і повагу.

Йшли століття, змінювалося життя, і виникали все нові і нові причини цокатися келихами з сусідами по застіллю. Однією з таких причин був страх бути отруєним. Звичайно, це спонукало цокатися знатних людей, оскільки серед простого люду отруєння отрутами не практикувалося. А ось серед знаті кулуарні інтриги, плітки, і підступні вбивства були не в дивину. Отрута була одним з улюблених способів усунення ворога, оскільки вона була доступною, її було легко сховати і так само просто підсипати в келих недругу. Потрібно було лише дочекатися початку якоїсь гулянки, а цього тоді було вдосталь!

Саме в цей час традиція цокатися келихами стала, можна сказати, обов'язковим атрибутом застілля серед знаті. Цокатися потрібно було так, щоб вино з келихів вихлюпувався і перемішувалося. Цим люди показували, що їх помисли чисті, та й вино в їх келихах не отруєне. Чим сильніший удар келиха об келих, тим більше довіри викликає людина.